РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (ЧАСТИНА 3)

Стаття 2. Предмет та сфера регулювання

1. Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері реабілітації, визначає структуру, принципи організації та функціонування системи реабілітації, порядок здійснення реабілітації, пріоритети державної політики в сфері реабілітації, а також засади державного управління системою реабілітації в Україні.

2. Принципи організації фінансового та інформаційного забезпечення системи реабілітації, визначені цим Законом, мають забезпечувати належну якість реабілітаційних заходів, ефективну організацію реабілітаційного процесу, якісне адміністрування потреб осіб з обмеженням життєдіяльності.

3. Законом визначаються засади міжнародного співробітництва в сфері реабілітації, імплементації сучасних міжнародних стандартів якості проведення реабілітації.

Стаття 3.Право на реабілітацію.

1. Право на реабілітацію мають:

1) особи з числа громадян України, які потребують реабілітації;

2) іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та потребують реабілітації, включаючи: іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні; іноземців та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні; іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України;

3) інші особи, які мають право на реабілітацію згідно із законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. До осіб, які потребують реабілітації відносяться:

1) особи з обмеженням життєдіяльності;

2) особи, у яких захворювання, травми або вроджені вади можуть призвести до стійкої втрати життєдіяльності.

3. Особи, які потребують реабілітації, законні представники таких осіб мають право брати участь у процесі реабілітації шляхом:

1) вибору виду реабілітації і реабілітаційного закладу, закладу охорони здоров’я з реабілітаційними відділенням або підрозділом (надалі - реабілітаційний заклад, відділення, підрозділ);

2) отримання вичерпної інформації у доступній формі про свої права, обов'язки, наявні обмеження життєдіяльності, результати реабілітаційного обстеження, умови та форми реабілітаційної допомоги;

3) ознайомлення з документами, що стосуються реабілітації;

4) участі у визначенні цілей та завдань реабілітації, складанні індивідуальної програми реабілітації та внесенні поточних корективів, прийнятті рішень щодо пріоритетності стратегії відновлення або компенсації.

4. Особи, які потребують реабілітації, їх законні представники, під час проведення реабілітації мають право на:

1) гідне та гуманне ставлення з боку фахівців реабілітації та інших працівників реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів;

2) захист персональних даних, дотримання режиму інформації з обмеженим доступом та збереження лікарської таємниці;

3) захист свої права і законні інтереси, в тому числі, в судовому порядку.

5. Держава забезпечує осіб, яким надається реабілітаційна допомога, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до затвердженої стратегії компенсації та/або відновлення.

У випадку відмови особи з обмеженнями життєдіяльності від реабілітації, держава не несе перед такою особою зобов’язань щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.

Стаття 4.Принципи проведення реабілітації.

1. Загальними принципами проведення реабілітації є:

1) орієнтованість на особу, що передбачає безпосередню участь особи, яка потребує реабілітації, або її законного представника, у розробці, реалізації та коригуваннях індивідуальної програми реабілітації;

2) цілеспрямованість - організація реабілітаційного процесу має бути спрямована на досягнення довго- та короткострокових цілей;

3) вчасність - реабілітація має розпочинатися в гострому періоді, одразу після стабілізації стану пацієнта, індивідуальна реабілітаційна програма має негайно коригуватися при будь-яких змінах функціонального стану особи;

4) послідовність - кожний наступний етап реабілітаційного процесу має бути пов'язаний з попереднім етапом та враховувати фактичні зміни функціональні стану особи, що потребує реабілітації;

5) неперервність - реабілітаційний процес має відбуватися безперервно протягом етапів реабілітації, з метою максимального використання потенціалу стратегії відновлення;

6) мультидисциплінарність - реабілітаційний процес забезпечується організованою групою фахівців (мультидисциплінарною командою);

7) функціональна спрямованість - реабілітаційні заходи мають на меті досягнення цілей, скерованих на відновлення, збереження або компенсацію функцій, необхідних для повсякденного функціонування, соціальної та професійної адаптації.

Підказка

Обговорення відкрите, але не анонімне, тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати документ.

Будь ласка дотримуйтесь правил обговорень.