РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (ЧАСТИНА 4)

Стаття 5. Доступність.

1. Керуючись положеннями статті 9 Конвенції про права осіб з інвалідністю, держава забезпечує реалізацію політики із створення доступного навколишнього середовища для осіб з обмеженнями життєдіяльності, усунення перепон і бар'єрів, що перешкоджають доступності об’єктів та послуг.

2. Для забезпечення особам з обмеженнями життєдіяльності можливості вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя суспільства, середовище має бути організоване відповідно до вимог універсального дизайну та розумного пристосування, впровадження яких забезпечується Кабінетом Міністрів України та органами місцевої влади.

Стаття 6. Законодавство України про реабілітацію.

1. Законодавство України про реабілітацію ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону, Конвенції про права інвалідів та факультативних протоколів до неї, Законів України: “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” (2017-14), “Про соціальні послуги” (966-15), інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7. Державна політика у сфері реабілітації

1. Метою державної політики в сфері реабілітації є створення умов для ефективної роботи системи реабілітації в Україні, забезпечення її постійного розвитку, підвищення рівня здоров’я населення, забезпечення доступності навколишнього середовища для осіб з обмеженнями життєдіяльності, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.

Основними принципами державної політики в сфері реабілітації є прозорість, чіткий розподіл повноважень та відповідальності між органами державної влади, якість та доступність реабілітації, інклюзивність осіб з обмеженнями життєдіяльності.

2. Основними завданнями державної політики в сфері реабілітації є:

1) забезпечення зкоординованості елементів системи реабілітації, що реалізується через своєчасність, безперервність та комплексність відновлювальних заходів і методик, а також доступність технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг, відповідність їх змісту, рівню та обсягу фізичним, розумовим, психічним можливостям і стану здоров'я осіб, що потребують реабілітації;

2) регламентація правових, економічних, соціальних умов проведення реабілітації осіб, що її потребують, з урахуванням їх функціональних можливостей, потреби у виробах медичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації;

3) впровадження міжнародних стандартів реабілітації в національну систему реабілітації;

4) створення умов для якісного матеріально-технічного, фінансового, кадрового та науково-методичного забезпечення системи реабілітації;

5) створення рівних умов для всіх надавачів реабілітаційних послуг та постачальників технічних ти інших засобів реабілітації;

6) визначення умов для відновлення або здобуття трудових навичок особами з обмеженнями життєдіяльності, отримання ними освіти, професійної підготовки та перепідготовки з подальшим працевлаштуванням з урахуванням їх функціональних можливостей;

7) сприяння участі громадських об’єднань, у тому числі, об’єднань осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації у формуванні та реалізації державної політики у цій сфері;

8) формування ефективної системи контролю якості надання реабілітаційної допомоги.

Стаття 8. Організація міжнародного співробітництва.

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері реабілітації, керуючись Конвенцією про права осіб з інвалідністю, з урахуванням рекомендацій Всесвітнього звіту з питань обмежень життєдіяльності.

2. Міжнародне співробітництво у сфері реабілітації здійснюється центральними органами виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також об’єднаннями громадян.

3. Держава сприяє професійним та науковим контактам фахівців реабілітації, обміну прогресивними методами і технологіями, експорту та імпорту засобів реабілітації, розвиває і підтримує всі інші форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву і чинному законодавству України.

4. Реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи, громадяни та їх об'єднання, державні установи мають право відповідно до чинного законодавства, самостійно укладати договори (контракти) з іноземними юридичними і фізичними особами на будь-які форми співробітництва у сфері реабілітації, брати участь у діяльності міжнародних організацій.

Підказка

Обговорення відкрите, але не анонімне, тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати документ.

Будь ласка дотримуйтесь правил обговорень.