РОЗДІЛ ІІ СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ (ЧАСТИНА 2)

Стаття 12. Мультидисциплінарна команда в реабілітаційному процесі

1. Мультидисциплінарна команда - це організаційно оформлена, функціонально виокремлена група фахівців, які об’єднані спільними цілями реабілітаційного процесу та проводять реабілітацію високої інтенсивності в закладах охорони здоров'я стаціонарного та амбулаторного типів в гострому, підгострому та довгостроковому реабілітаційних періодах.

Мультидисциплінарна команда, що працює в реабілітаційному закладі, може надавати реабілітаційну допомогу як у реабілітаційному відділенні (підрозділі), так і у інших нереабілітаційних відділеннях (підрозділах) того ж самого закладу в мобільному режимі.

Порядок утворення та роботи мультидисциплінароної команди визначається цим Законом, а також Положенням про мультидисциплінарну команду, що затверджується закладом охорони здоров’я на основі Типового положення про мультидисциплінарну команду, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Мультидисциплінарну команду очолює лікар фізичної та реабілітаційної медицини або фахівець психічного здоров’я, який має відповідну спеціалізацію в галузі реабілітації, який відповідає за організацію роботи команди, виконання індивідуальної програми реабілітації та інших завдань, покладених на команду.

Професійний та кількісний склад команди залежить від особливостей обмеження життєдіяльності особи, яка потребує реабілітації, а також, від специфіки реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу.

Формою роботи мультидисциплінарної команди є збори, на яких за результатами обговорення результатів реабілітаційного обстеження, визначається індивідуальна програми реабілітації, розглядаються результати моніторингу та оцінки виконання програми та здійснюється її корегування. Індивідуальна програма реабілітації та зміни до неї затверджуються фахівцем реабілітації, який очолює команду.

3. Основними завданнями мультидисциплінарої команди є:

1) проведення реабілітаційного обстеження особи;

2) визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозу, цілей реабілітації, складання індивідуальної програми реабілітації;

3) проведення реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації;

4) здійснення моніторингу та оцінки виконання програми реабілітації;

5) внесення змін до індивідуальних програм реабілітації та обговорення стану виконання таких програм;

6) планування виписки хворого та його подальшого реабілітаційного маршруту.

Стаття 13. Реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи.

1. До реабілітаційних закладів належать:

1) реабілітаційні лікарні, лікувально-реабілітаційні центри для дітей та дорослих системи охорони здоров'я, які надають реабілітаційну допомогу в підгострому та довготривалому реабілітаційних періодах, незалежно від форми власності;

2) центри раннього втручання, незалежно від форми власності та підпорядкування;

3) амбулаторні реабілітаційні заклади, які надають реабілітаційну допомогу в підгострому та довготривалому реабілітаційних періодах для дітей та дорослих системи охорони здоров'я, незалежно від форми власності,

4) центри психологічної реабілітації;

5) центри реабілітації залежних, незалежно від форми власності;

6) заклади системи медико-соціальної експертизи, що забезпечують організацію довготривалої реабілітаційної допомоги особам зі стійким обмеженням життєдіяльності;

7) дошкільні навчальні заклади: будинки дитини, дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу, дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу, дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини);

8) загальноосвітні навчальні заклади для осіб, які потребують соціальної реабілітації: спеціальні школи (школи-інтернати) I-III ступенів, санаторні школи (школи-інтернати) I-III ступенів, школи соціальної реабілітації, навчально-реабілітаційні центри;

9) протезно-ортопедичні підприємства незалежно від підпорядкування і форми власності;

10) установи соціального обслуговування осіб з обмеженнями життєдіяльності (дітей з обмеженнями життєдіяльності) незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

11) навчальні та науково-дослідні заклади, незалежно від підпорядкування, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації та підготовці кадрів для системи реабілітації;

12) заклади рекреаційної спортивної реабілітації;

13) заклади культури та інші заклади, у тому числі засновані громадськими об’єднаннями осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації.

Реабілітаційні заклади підлягають ліцензуванню та акредитації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. До реабілітаційних відділень, підрозділів належать:

1) палати гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування для дітей та дорослих системи охорони здоров'я, незалежно від форми власності;

2) стаціонарні відділення підгострої та довготривалої реабілітації у реабілітаційних лікарнях, лікувально-реабілітаційних центрах для дітей та дорослих системи охорони здоров'я, незалежно від форми власності;

3) відділення (підрозділи) раннього втручання, незалежно від форми власності;

4) амбулаторні відділення підгострої та довготривалої реабілітації у реабілітаційних лікарнях, лікувально-реабілітаційних центрах для дітей та дорослих системи охорони здоров'я, незалежно від форми власності;

5) стаціонарні відділення підгострої та довготривалої реабілітації, створені на базі санаторно-курортних установ, незалежно від відомчого підпорядкування і форми власності;

6) відділення, підрозділи установ соціального обслуговування осіб з обмеженнями життєдіяльності (дітей з обмеженнями життєдіяльності) незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

Стаття 14. Громадські об’єднання осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації.

1. Громадські об’єднання осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації створюються відповідно дозаконодавства України про громадські об’єднання.

2. Громадські об`єднання осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації створюються з метою захисту прав відповідної категорії осіб, залучення до реалізації державної політики у цій сфері та здійснення громадського контролю завиконанням системи реабілітаційних заходів на рівні центральних та місцевих органів виконавчої влади.

3. Громадські об’єднання фахівців реабілітації створюються з метою координації зусиль фахівців відповідного профілю та є офіційними представниками цих професій у відповідних європейських та світових профільних професійних об`єднаннях.

Громадські об’єднання фахівців реабілітації в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, безпосередньо:

1) здійснюють зв`язки із міжнародними недержавними професійними об`єднаннями з метою обміну провідним світовим досвідом організації реабілітаційного процесу та втілення у практичну діяльність сучасних реабілітаційних заходів;

2) в партнерстві з закладами реабілітації та освіти організовують та беруть участь у вітчизняних та міжнародних наукових, науково-практичних та освітніх заходах.

Громадські об`єднання фахівців реабілітації мають право:

1) брати участь участь у розробці стандартів та уніфікованих протоколів з реабілітації;

2) брати участь у забезпеченні підготовки, сертифікації та контролю за якістю діяльності фахівців реабілітації.

4. Державна підтримка громадських об’єднань осіб з обмеженнями життєдіяльності, осіб з інвалідністю та фахівців реабілітації здійснюється на конкурсних засадах. Держава надає фінансову підтримку проектам, реалізація яких сприятиме розвитку системи реабілітації в країні та підвищенню якості реабілітаційних послуг.

Підказка

Обговорення відкрите, але не анонімне, тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати документ.

Будь ласка дотримуйтесь правил обговорень.